Загальні положення до вимог утримання птиці

  « Вернуться назад | Содержание | Далее>>

1. Загальні положення

1.1. Ці Вимоги є обов'язковими для: фізичних осіб (далі - власник), діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом птиці; спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які здійснюють їх ветеринарне забезпечення (обслуговування); фахівців державної служби ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за діяльністю особистих селянських господарств.

1.2. Цим нормативно-правовим актом установлюються ветеринарні та санітарні вимоги щодо утримання, вирощування та розведення птиці в особистих селянських господарствах, виробництва, зберігання яєць свійської птиці або добового молодняку.

1.3. Ці Вимоги розроблені відповідно до Законів України "Про ветеринарну медицину", "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

2. Терміни та їх визначення

У цих Вимогах застосовуються такі основні терміни та визначення:

буферна зона - зона, яка встановлюється в межах та впродовж кордону інфікованої зони із застосуванням заходів, що ґрунтуються на епізоотичних характеристиках відповідної хвороби тварин, для запобігання поширенню патогенного агента до країни або зони, що є вільною від такої хвороби тварин. Такі заходи не обмежуються вакцинацією тварин;

вакцинація птиці - специфічна профілактика у птахівництві, яка основана на застосуванні вакцин (інактивованих і живих), з метою недопущення виникнення інфекційних хвороб птиці;

ветеринарно-санітарне та епізоотичне благополуччя - забезпечення захисту життя і здоров'я людей та тварин від ризиків, пов'язаних з хворобами тварин, включаючи зоонози, а також забезпечення оптимальних умов життя тварин, що запобігають хворобам і шкідливому впливові факторів довкілля на їх здоров'я та продуктивність;

ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень;

ветеринарні документи - документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів;

ветеринарно-санітарні заходи - будь-які заходи, у тому числі на виконання законів, постанов, інших нормативно-правових актів, зводів правил, вимог та процедур, уключаючи, зокрема, протиепізоотичні заходи, визначення критеріїв кінцевого продукту, методів переробки та виробництва, процедур тестування, інспектування, сертифікації та ухвалення, карантинні заходи, уключаючи відповідні вимоги, пов'язані з транспортуванням об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, на виконання положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів оцінки ризику хвороби тварин, що застосовуються для:

а) захисту життя і здоров'я тварин від ризиків, що виникають у результаті занесення, укорінення чи поширення хвороб тварин, організмів, які переносять хвороби, а також хвороботворних організмів;

б) захисту життя і здоров'я людей або тварин від ризиків, що виникають від забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах тваринного походження чи кормах;

в) захисту життя і здоров'я людей від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами або продукцією, що виробляється з них;

ветеринарно-санітарні розриви - мінімальна відстань між пташниками або між пташником та іншими спорудами;

вимушений забій - забій хворої та підозрілої на захворювання птиці за вказівкою і під контролем спеціалістів ветеринарної медицини з метою недопущення їх загибелі або економічної недоцільності лікування;

господарство - приміщення, будівля, ділянка, де утримуються тварини;

дезінвазія - заходи, спрямовані на знищення яєць, личинок та збудників інвазійних захворювань при знезараженні приміщень, де розташована птиця;

дезінсекція - заходи, спрямовані на знищення членистоногих, комах (на всіх стадіях їх розвитку), здатних викликати захворювання, які є переносниками збудників інфекційних хвороб, у тому числі зоонозів;

дезінфекція - сукупність заходів, спрямованих на знищення патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів у приміщеннях та навколишньому середовищі;

дератизація - комплекс заходів, спрямованих на боротьбу та знищення мишеподібних гризунів у приміщеннях, де перебуває птиця, та в навколишньому середовищі;

добовий молодняк - кінцевий продукт технології інкубації або вік птиці до 72 годин;

дрібне господарство - господарство, у якому утримується: дорослої птиці - до 100 голів (страусів - до 15 голів);

зона з незначною присутністю хвороб, що підлягає повідомленню, - зона всієї країни, її частини, декількох країн або їх частин, де за визначенням адміністрації ветеринарної медицини хвороба тварин присутня на низькому рівні і в якій вживаються ефективні заходи обстеження, контролю (локалізації) або ліквідації;

знищення - спалювання або поховання в біотермічних ямах трупів птиці, ветеринарних конфіскатів і відходів інкубації;

інкубаторій (інкубаторно-птахівничі станції) - суб'єкт підприємницької діяльності будь-якої форми власності, що здійснює виробництво, інкубацію яєць та реалізацію виведеного добового молодняку;

інкубаційні яйця - яйця, призначені для виведення добового молодняку (курчат, індиченят, каченят, гусенят та ін.);

інфекційні хвороби - розлади здоров'я птиці, що виникають унаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, гельмінтами, грибами, мікоплазмами, іншими патогенними мікробами) і передаються від зараженої птиці до здорової;

карантинування птиці - заходи щодо запобігання занесенню заразних захворювань, що передбачають тимчасове (21 - 30 днів) ізольоване утримання птиці та проведення необхідних діагностичних досліджень птиці, яка завезена в господарство;

мале сільськогосподарське господарство - виробничий об'єкт сільськогосподарського призначення для вирощування, зберігання та переробки окремих видів сільськогосподарської продукції, а також для утримання обмеженої кількості сільськогосподарських тварин та птиці.

Сільські господарства вважаються малими, якщо вони мають обмежену кількість поголів'я: птахоферми - до 700 голів птиці; великої рогатої худоби - до 200 голів з приплодом; свиноферми - до 200 голів з приплодом;

птахопродукція - продукція (добовий молодняк, ремонтний молодняк, м'ясо птиці, інкубаційні яйця, пух та пір'я), яка одержана в процесі вирощування птиці або її забою і використовується для відтворення стада або виробництва товарів народного споживання;

свійська птиця - деякі види птахів (кури, індики, гуси, качки, цесарки, перепілки, голуби тощо), що розводяться людиною для одержання від них продукції (яєць, м'яса, пуху, пір'я тощо), а також з декоративною та спортивною метою.

Птиця поділяється на сухопутну (кури, індики, цесарки, перепели, голуби) та водоплавну (гуси, качки);

схема (програма) вакцинопрофілактики - терміни і періодичність проведення профілактичних щеплень птиці, спрямованих на недопущення виникнення захворювання протягом усього періоду утримання.

3. Загальні ветеринарно-санітарні вимоги

3.1. При утриманні птиці в особистих селянських господарствах кожен власник повинен дотримуватись та виконувати ветеринарно-санітарні вимоги або проводити еквівалентні до них санітарні заходи, які дають змогу досягти рівноцінного рівня санітарного захисту птиці та людини.

3.2. З метою запобігання занесенню збудників інфекції на територію особистого селянського господарства придбання інкубаційних яєць, добового молодняку тощо здійснюється тільки за наявності відповідних ветеринарних документів в осіб чи підприємців, які реалізують птахопродукцію, керуючись чинними Правилами ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 року N 70 та зареєстрованими Міністерством юстиції України 27 вересня 2001 року за N 850/6041.

3.2.1. При придбанні добового молодняку птиці власник повинен вимагати в інкубаторія-постачальника чи в особи, що продає птицю населенню, ветеринарні документи, які засвідчують стан здоров'я птиці, благополуччя регіону щодо інфекційних хвороб птиці та містять дані про щеплення добового молодняку (проти якої хвороби, дата).

3.2.2. При придбанні підрощеного молодняку або дорослої птиці власник має право вимагати від господарства-постачальника чи в особи, що продає птицю населенню, ветеринарні документи (ветеринарна довідка, ветеринарне свідоцтво), де повинно бути вказано: благополуччя господарства-постачальника та регіону, де він знаходиться, щодо інфекційних хвороб птиці, дати проведення щеплень птиці, стан здоров'я птиці, результати проведених лабораторних досліджень птиці.

3.2.3. Для реалізації допускається кондиційний добовий молодняк: жвавий, що швидко реагує на звуки, стійкий на ногах, з м'яким підібраним животом, щільно закритим пупковим кільцем, чистою клоакою, ясними круглими випуклими блискучими очима, сухим пухом, блискучим, рівномірно розподіленим по всьому тілу, корпус щільний, крила в курчат та індичат притиснуті до тулуба.

3.3. Придбана птиця повинна пройти профілактичний карантин, для цього її утримують окремо від загального птахопоголів'я протягом 30 днів. У період карантину власник повинен повідомити спеціаліста ветеринарної медицини про придбання птиці, виконувати надані ним рекомендації щодо утримання птиці в цей період та сприяти проведенню необхідних лабораторних досліджень птиці тощо.

Птицю розміщують у чистому, продезінфікованому приміщенні. Заново побудований пташник також перед посадкою поголів'я очищають і дезінфікують.

3.4. Для профілактики захворювань птиці власник повинен забезпечити комплекс заходів, які сприяють збереженню птиці в особистому господарстві, керуючись чинними Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного інспектора ветеринарної медицини від 3 липня 2001 року N 53 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756, а саме:

- дотримання норм щільності птиці у вольєрі, пташнику;

- належна годівля птиці, своєчасне прибирання годівниць;

- дотримання основних параметрів мікроклімату, вентиляції, освітленості в приміщенні;

- дотримання зоогігієнічних умов утримання птиці;

- проведення своєчасного видалення посліду та дезінфекції сідала, кліток, приміщень, обладнання та інвентарю;

- своєчасне виявлення та знищення ектопаразитів і мишеподібних гризунів у приміщенні;

- забезпечення достатньою кількістю питної води, своєчасна заміна води та миття поїлок.

3.5. Використовувати воду з відкритих водоймищ для напування птиці заборонено. Безкоштовні консультації та допомогу до визначення придатності води власник може отримати в територіальних установах санітарно-епідеміологічної служби або в лабораторії ветеринарної медицини.

3.6. Приміщення, де утримується птиця, повинно бути непроникним для гризунів та підтримуватися в належному санітарно-гігієнічному стані.

3.6.1. Стіни, підлога, перегородки, устаткування, стеля приміщення, де утримується птиця, повинні бути без щілин, обладнані природною припливно-витяжною вентиляцією, не притягувати вологу, зручними для очищення та миття; для зменшення конденсації вологи та розвитку плісняви їх потрібно покривати водонепроникним і пароізоляційним матеріалом.

3.6.2. Побілка стелі, стін, допоміжного обладнання повинна проводитися у міру забруднення, але не рідше одного разу на рік. Одночасно з побілкою повинна проводитися дезінфекція. При появі плісняви на стелі та стінах приміщення, де утримується птиця, їх потрібно негайно очистити та пофарбувати із застосуванням фунгіцидних засобів (2 %-ним оксідифенолятом натрію, мідним купоросом тощо).

3.6.3. Для прибирання посліду, підстилки, сміття потрібно використовувати закріплений за цим приміщенням інвентар, який необхідно щоденно мити та дезінфікувати.

3.7. Санітарна обробка приміщення, де утримується птиця, повинна проводитися не рідше 1 разу на місяць за схемою: механічна очистка, миття гарячою водою з мийними засобами (2 % розчином кальцинованої соди тощо), нанесення дезінфікувальних розчинів (20 % розчину свіжогашеного вапна, 2 % розчину хлорного вапна, 1 % розчину їдкого натру, 0,05 - 0,1 % розчину максисан, 0,5 - 1,0 % розчину дезЕкон, 0,5 - 1,0 % розчину неохлору тощо), витримка експозиції, промивання водопровідною водою.

(пункт 3.7 у редакції наказу Державного департаменту ветеринарної
 медицини Міністерства аграрної політики України від 05.06.2007 р. N 59)

3.7.1. Після нанесення дезінфекційних розчинів (з розрахунку 1л/м²) потрібно витримувати експозицію для хлорних розчинів не менше 30 хвилин, а для лужних (їдкий натр, кальцинована сода) - 45 хвилин, і після цього поверхні ретельно змивають водою.

3.7.2. Дрібний інвентар необхідно дезінфікувати шляхом занурення на 5 хвилин в окріп або знезаражувати 1 %-ним розчином їдкого натру або іншими деззасобами, які зареєстровані в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування, великий інвентар та обладнання потрібно зрошувати дезрозчинами за допомогою гідропульта тощо.

3.7.3. Під прямі сонячні промені рекомендується ставити чисті годівниці, поїлки, інший інвентар.

3.7.4. Передбачено обробляти паяльними лампами чи спеціальними пальниками з вогнем підлогу, сідала, клітки, годівниці, поїлки, виготовлені з негорючих матеріалів, що є водночас дезакарицидним механічним засобом. При цьому необхідно дотримуватися правил протипожежної безпеки.

3.8. З метою проведення заходів з дезінсекції (знищення комах) необхідно:

- територію та приміщення постійно тримати в чистоті;

- попереджувати виплід мух, для чого своєчасно видаляти сміття та нечистоти;

- закривати дрібною сіткою вікна;

- не рідше одного разу на тиждень (літній період року) проводити обробку смітників та вигрібних ям дезінфекційними та інсектицидними засобами, зареєстрованими Міністерством охорони здоров'я України в установленому порядку, для використання в підсобних господарствах населення.

3.9. Для захисту приміщень, у яких утримується птиця від гризунів, необхідно:

- оббивати пороги та двері приміщення, де утримується птиця, на висоту 40 - 45 см листовим залізом або металевою сіткою;

- заливати отвори в стінах, підлозі цементом з металевою або скляною стружкою;

- своєчасно збирати яйця та щоденно очищати від залишків корму годівниці;

- поїлки, сідала, підлогу (сітчасту і планчасту) періодично очищати від бруду.

3.10. Годівниці, поїлки, обладнання для приготування кормів очищають і миють гарячою водою з 2 %-ним розчином кальцинованої соди, з подальшим промиванням проточною водою.

3.11. Знищення гризунів проводять механічним (капканами), хімічним, біологічним способом тощо. Хімічний спосіб дератизації застосовують лише відповідні фахівці. Для проведення дератизаційних робіт в особистому селянському господарстві власник повинен звернутися в місцеві заклади державної служби ветеринарної медицини.

3.12. Перед проведенням санітарних обробок птицю та яйця видаляють з приміщення.

3.13. Територію особистого селянського господарства необхідно постійно підтримувати в чистоті. Послід складають на окремо виділеному майданчику для біотермічного знезараження. Використання посліду як добрива, без біотермічного знезараження забороняється.

3.14. Власник при обслуговуванні птиці повинен дотримуватися правил особистої гігієни.

3.14.1. До роботи з птицею не допускаються особи, які хворіють на туберкульоз, хронічну дизентерію та інші інфекційні хвороби (грип, кишкові розлади тощо).

3.14.2. Власник повинен мати окремий робочий одяг і зберігати його в нежилій частині приміщення.

Для зберігання верхнього одягу і взуття в приміщенні встановлюють окрему шафу. Забороняється носити спецодяг за межами пташника, а також одягати поверх нього будь-який домашній одяг. Весь спецодяг необхідно регулярно прати (один раз на тиждень) та дезінфікувати.

3.14.3. Після роботи з птицею необхідно змінити одяг, взуття та вимити руки. Для миття і знезараження рук потрібно мати умивальник, мило, чистий рушник, бачок з дезрозчином.

3.14.4. Якщо на руках власника є тріщини, порізи, рекомендується до початку роботи їх змазати розчином йоду і перев'язати або одіти гумові рукавички. Після закінчення роботи власник обов'язково повинен вимити руки теплою водою з милом, потім обробити одним із дезінфікувальних розчинів, які призначені для цієї мети.

3.15. При утриманні птиці на підстилці використовують тільки сухий підстилковий матеріал, який зберігають у закритих приміщеннях. Як підстилковий матеріал використовують сфагновий торф, подрібнені стрижні качанів кукурудзи, суміш тирси і солом'яної різки, тирси із соняшниковою лузгою, дерев'яну стружку, тирсу тощо. Категорично забороняється використовувати цвілу, мерзлу, сиру підстилку або яка мала контакт з дикою птицею тощо.

3.16. Підстилку розстеляють на попередньо очищену і продезінфіковану підлогу. Спочатку її посипають шаром вапна-пушонки з розрахунку 0,5 кг на 1 м², після чого настилають підстилковий матеріал шаром 10 - 15 см для молодняку і 15 - 20 см для дорослої птиці. Верхній шар підстилки регулярно розрихлюють і в міру потреби додають свіжу.

3.16.1. При посадці нової партії птиці підстилку видаляють і проводять ретельне механічне очищення, дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію приміщення.

3.16.2 Приміщення, в яких утримується птиця, не рідше одного разу на тиждень очищають від посліду і дезінфікують сідала, сітчасті підлоги, гнізда, піддони, клітки, колоніальні будиночки.

3.17. При утриманні у господарстві різновікової птиці у період вирощування молодняку (всіх видів птиці) необхідно не допускати його контакту (через корми, воду, підстилку тощо) з дорослою птицею.

3.18. Для харчових цілей використовують яйця курей, цесарок, перепілок, індиків, качок, гусей, страусів тощо, які одержані від здорової птиці.

3.18.1. На зберігання яйця закладаються чистими, з цілісною шкаралупою, у чисту і суху тару без запаху.

3.18.2. Свіжі яйця зберігаються у чистому, сухому приміщенні при температурі 8 - 10° C і відносній вологості повітря 60 - 75 % протягом 30 днів. У холодильнику яйця зберігаються 3 - 4 місяці при температурі 0° C та відносній вологості 78 - 82 %.

3.19. Реалізація яєць свійської птиці на ринках, а також заготівля і використання качиних та гусячих яєць від здорової птиці дозволяється після проведення ветеринарно-санітарної експертизи.

3.19.1. Яйця, що заготовляються суб'єктами господарювання з присадибних господарств, не повинні митися або оброблятися мийними засобами, повинні бути чистими та з цілісною шкаралупою.

3.19.2. На ринку дозволяється реалізація курячих, індичих, перепелиних і цесариних яєць, які отримані від клінічно здорової птиці, благополучної щодо інфекційних захворювань, що підтверджено ветеринарним свідоцтвом або довідкою, та визнані ветеринарно-санітарною експертизою придатними для харчових потреб.

Для проведення ветеринарно-санітарної експертизи з кожної партії яєць від птиці у присадибних господарствах відбирають зразки проб яєць згідно з додатком 3 Норми відбору зразків продукції для проведення ветеринарно-санітарної експертизи до Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року N 833.

3.20. У період вирощування птиці власник повинен щоденно спостерігати за фізіологічним та клінічним станом птиці, за поїданням кормів, споживанням води, контролювати поведінку кожної птиці, динаміку приросту ваги, стан пір'яного покриву.

3.21. При виявленні будь-яких відхилень від нормального фізіологічного стану птиці, при яких спостерігаються клінічні прояви хвороби або загибель птахів тощо, власник повинен терміново повідомити фахівця територіальної установи ветеринарної медицини, який відбере загиблу птицю або проби матеріалу від птиці та направить в лабораторію ветмедицини для проведення необхідних лабораторних досліджень в порядку, передбаченому законодавством.

У цей період необхідно тимчасово до з'ясування та усунення причин, що викликали хворобу та обумовили загибель птиці, припинити вільний вигул птиці.

Подальші дії повинні проводитися під контролем спеціаліста ветеринарної медицини.

3.21.1. Для птиці, яка захворіла, необхідно мати окрему спеціальну клітку-ізолятор. Крім того, виділяється спеціальний інвентар та обладнання.

3.22. Для профілактики заразних хвороб, крім загальних санітарних заходів, проводять вакцинацію птиці.

Всі щеплення птиці та діагностичні дослідження проводяться фахівцями державної служби ветеринарної медицини в порядку, передбаченому законодавством.

Кури, індики, перепели, страуси вакцинуються проти хв. Ньюкасла в 15 - 20-денному, 90-денному віці, а потім кожних півроку (весна, осінь). Вакцинації птиці проти інших інфекційних хвороб проводяться відповідно до плану проведення протиепізоотичних заходів державною службою ветеринарної медицини.

3.23. При виконанні ветеринарно-санітарних заходів необхідно чітко виконувати вказівки спеціалістів ветеринарної медицини, надавати їм всебічну допомогу, сприяти у проведенні обов'язкових щеплень птиці, взятті крові для необхідних лабораторних досліджень в проведенні дезінфекції, дератизації, дезінсекції тощо.

3.24. Власники птиці особистих селянських господарств спільно з фахівцями ветеринарної медицини зобов'язані проводити заходи щодо профілактики і ліквідації заразних хвороб птиці, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", нормативно-правовими актами Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.

« Вернуться назад | Содержание | Далее>>