Розділ XI
ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВА КОРМОВИХ ДОБАВОК, ПРЕМІКСІВ ТА КОРМІВ ДЛЯ ТВАРИН

Стаття 76. Реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів
1. Обіг та використання в Україні кормових добавок, преміксів та готових кормів дозволяється тільки після їх державної реєстрації.
2. Забороняється реєстрація (перереєстрація) кормових добавок, преміксів та готових кормів, які:
1) завдають шкоди ветеринарно-санітарному та епізоотичному стану в Україні;
2) несприятливо впливають на здоров'я людей, тварин та довкілля;
3) представлені в такий спосіб, що може вводити в оману користувачів/споживачів;
4) завдають шкоди споживачеві шляхом погіршення характерних особливостей продуктів тваринного походження або справляють на споживача помилкове враження щодо характерних особливостей продуктів тваринного походження.
3. Для здійснення державної реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів особа (далі - заявник) подає заяву разом з відповідними супровідними документами, перелік яких визначає Департамент, до уповноваженого ним Державного науково-дослідного контрольного інституту. Заявник відповідає за достовірність наданої інформації у реєстраційному досьє відповідно до законодавства. Заявник, який подає заяву на реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів, вказує у супровідних документах до неї всю інформацію, яку він бажає залишити конфіденційною. Положення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів установлює Кабінет Міністрів України.
4. Національне агентство ветеринарних препаратів та кормових добавок здійснює оцінку (експертизу) поданих документів, організовує необхідні дослідження і вживає інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, а також готує експертні висновки на розгляд Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини в термін, що не перевищує 90 днів з дня отримання заяви, повного комплекту документів та відповідної оплати.
5. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини розглядає експертні висновки та надає рекомендації Департаменту щодо державної реєстрації відповідних кормових добавок, преміксів і готових кормів.
6. Департамент приймає рішення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів або відмову в їх реєстрації. У державній реєстрації може бути відмовлено, якщо внаслідок перевірки відомостей та документів, поданих заявником, виявлено некомплектність досьє або належним чином не підтверджені якість та безпечність кормових добавок, преміксів і готових кормів чи є інші характерні показники, зазначені в частині другій цієї статті.
7. Після прийняття рішення про реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів вони заносяться до реєстру кормових добавок, преміксів та готових кормів, який веде Департамент.
8. У разі прийняття рішення про відмову в реєстрації це рішення, а також вичерпне пояснення його причин повідомляються заявнику. Заявник у встановленому законом порядку може оскаржити його до суду.
9. Реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів підтверджується шляхом видачі реєстраційного посвідчення, термін дії якого не може перевищувати п'ять років. Департамент видає реєстраційне посвідчення протягом 30 днів. У реєстраційному посвідченні зазначаються назва кормових добавок, преміксів і готових кормів, інформація про виробника та особу, яка має право власності на них, реєстраційний номер та строк дії реєстрації.
10. Додатки до реєстраційного посвідчення містять інформацію про:
1) мету застосування кормових добавок, преміксів та готових кормів і, в разі необхідності, показники якості;
2) усі особливі умови або обмеження щодо зберігання та застосування кормових добавок, преміксів і готових кормів, вимоги моніторингу для виробників стосовно негативного впливу під час їх обігу та використання і категорії видів тварин, для яких використовуються кормові добавки, премікси, готові або лікувальні корми;
3) усі особливі вимоги на доповнення до зазначених у частині десятій цієї статті, щодо маркування кормових добавок, преміксів і готових кормів, необхідного для виконання вимог та обмежень, встановлених у пункті третьому цієї частини;
4) максимально допустимі рівні залишкових кількостей ветеринарних лікувальних або імунологічних засобів, які є компонентами кормових добавок або метаболітів ветеринарних лікувальних чи імунологічних засобів у продуктах тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання, коли встановлення таких рівнів передбачено чинним законодавством, але немає міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій щодо максимально допустимих рівнів.
Додатки до реєстраційного посвідчення можуть містити також іншу інформацію, зазначену у відповідному нормативно-правовому акті, виданому згідно з цим Законом.
11. Кормові добавки, премікси і готові корми, які перебувають в обігу в Україні, повинні відповідати вимогам щодо маркування та містити таку інформацію, чітко викладену українською мовою у формі, що привертає увагу і не стирається:
1) конкретну назву, отриману при реєстрації;
2) ім'я або назву та адресу чи зареєстроване місце здійснення діяльності власника реєстраційного посвідчення;
3) якісний та кількісний склад компонентів;
4) інструкцію для застосування та всі рекомендації стосовно безпечності, у разі необхідності - особливі вимоги, включаючи види та категорії тварин, для яких призначаються кормові добавки, премікси та готові корми;
5) номер реєстраційного посвідчення, виданого Департаментом;
6) номер партії (серії), дату виробництва та дату закінчення терміну придатності.
12. Кормові добавки, премікси і готові корми, які не зареєстровані в Україні та мають дозвіл на ввезення, дозволяється ввозити на територію України з метою:
1) державної реєстрації в Україні;
2) презентації на ярмарках, виставках та конференціях;
3) наукових та інших цілей.
13. Департамент установлює порядок реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів. Реєстрація проводиться, поновлюється і змінюється згідно з порядком, установленим Департаментом.
Стаття 77. Виробництво та обіг кормових добавок, преміксів та готових кормів
1. Забороняється виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих для обігу в Україні, за відсутності експлуатаційного дозволу та/або ліцензії на виробництво. Під час виробництва кормових добавок, преміксів і готових кормів особи повинні дотримуватися вимог належної практики виробництва та інших вимог, визначених Департаментом.
2. Особи, які здійснюють виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, зобов'язані вести детальні записи стосовно постачальників, дати отримання складових чи інгредієнтів матеріалів для такого виробництва, включаючи корми тваринного і рослинного походження, що використовуються у виробництві, а також вести записи стосовно всіх кормових добавок, преміксів та готових кормів, проданих протягом трьох років відповідно до форми та інструкцій, встановлених Департаментом.
3. Введення в обіг кормових добавок, преміксів та готових кормів виробником та/або продавцем (постачальником) вважається декларацією їх безпечності та дотримання інших обов'язкових вимог, встановлених відповідними технічними регламентами та умовами реєстрації.
4. Кормові добавки, премікси та готові корми, що перебувають в обігу, підлягають періодичному вибірковому контролю на предмет дотримання умов реєстрації та відповідних технічних регламентів. Департамент уповноважує відповідні державні установи ветеринарної медицини на проведення такого контролю.
5. Забороняється обіг кормових добавок, преміксів та готових кормів, які не відповідають умовам їх реєстрації та/або відповідним технічним регламентам.
6. Крім вимоги, зазначеної у частині п'ятій цієї статті, забороняється обіг кормів, включаючи премікси та кормові добавки, які є непридатними. Кормові добавки, премікси та готові корми вважаються непридатними, якщо:
1) фактичний вміст компонентів не відповідає маркуванню;
2) вміщують патогенні мікроорганізми у кількостях, які можуть завдати шкоди здоров'ю тварин;
3) вміщують забруднюючі речовини у кількостях, які перевищують максимально допустимі рівні;
4) вміщують заборонені до використання ветеринарні препарати та субстанції;
5) строк придатності закінчився.
7. Максимально допустимі рівні забруднюючих речовин та допустимі кількості патогенних мікроорганізмів у кормах визначаються відповідно до законодавства.
8. Забороняється годувати жуйних тварин кормами, що містять тваринний білок жуйних тварин.
Стаття 78. Програма моніторингу кормів, кормових добавок та преміксів
1. Усі корми, кормові добавки та премікси, що перебувають в обігу в Україні, підлягають контролю відповідно до державної програми моніторингу та спостереження, що розроблена і діє на засадах оцінки ризику та здійснюється державною службою ветеринарної медицини з метою моніторингу придатності та дотримання відповідних технічних регламентів.
2. Результати досліджень зразків кормів, кормових добавок та преміксів протягом десяти робочих днів від дати повідомлення про результати лабораторних досліджень можуть бути оскаржені власником зазначених кормів, кормових добавок та преміксів, з яких були взяті зразки, шляхом вимоги проведення арбітражного дослідження.
3. Періодичність відбору зразків, потужності (об'єкти), на яких відбираються зразки, методи відбору зразків та проведення лабораторних досліджень у державних лабораторіях ветеринарної медицини, заходи, які вживаються у разі, якщо корми, кормові добавки або премікси визнано непридатними чи такими, що не відповідають технічним регламентам, визначаються відповідно до нормативно-правових актів, виданих Департаментом на виконання цього Закону.
Стаття 79. Реєстрація осіб, які здійснюють обіг кормів тваринного походження
1. Особи, які здійснюють обіг кормів тваринного походження, підлягають реєстрації в Департаменті.
2. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані вести записи про придбання і продаж кормів тваринного походження протягом останніх трьох років з метою відстеження обігу цих кормів та надавати цю інформацію державному інспектору ветеринарної медицини на його запит.
3. Особи, які здійснюють обіг кормів, що містять білок жуйних тварин, повинні мати окремі потужності (об'єкти) для їх презентації та зберігання, а також окремі транспортні засоби для транспортування таких кормів.
4. Департамент видає необхідні нормативно-правові акти на виконання положень цієї статті.
Стаття 80. Використання харчових відходів для годівлі тварин
1. З метою запобігання спалахам хвороб тварин, спричинених використанням кормів з інфікованих матеріалів тваринного походження, забороняється використовувати як корми для тварин відходи харчових продуктів, які перевозилися транспортними засобами, що брали участь у міжнародних перевезеннях в інфіковані зони або зони спостереження чи з них, без проведення відповідних ветеринарно-санітарних заходів.
2. Використання харчових відходів з потужностей (об'єктів), що здійснюють продаж харчових продуктів або зайняті у сфері громадського харчування, за винятком кормів, зазначених у частині першій цієї статті, для годівлі тварин, призначених для забою, можливе тільки за умови попередньої термічної обробки цих відходів.
3. Особи, які використовують харчові відходи для годівлі тварин, призначених для забою, повинні протягом трьох років вести записи про походження харчових відходів та надавати таку інформацію державному інспектору ветеринарної медицини на його запит.
4. Харчові відходи повинні транспортуватись у контейнерах і такими транспортними засобами, що виключають загрозу витоку або виплескування, які після використання миються та дезінфікуються.
5. Умови використання харчових відходів, включаючи порядок їх збирання, теплову обробку, тип і засоби транспортування, а також порядок очистки та дезінфекції транспортних засобів і контейнерів та ведення записів визначаються Департаментом та контролюються його територіальними органами.

Розділ XII
ВИМОГИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Стаття 81. Призначені прикордонні інспекційні пости
1. Ввезення на територію України, транзит і вивезення з території України товарів здійснюються виключно через призначені прикордонні інспекційні пости, які мають карантинні станції та призначені для ввезення та вивезення товарів (далі - призначені прикордонні інспекційні пости).
2. Ветеринарно-санітарні, технічні та виробничі умови на призначених прикордонних інспекційних постах повинні визначатися Департаментом та бути прийнятними для таких цілей:
1) проведення клінічного огляду тварин та відбору зразків від таких тварин або інших товарів для діагностичних і лабораторних досліджень;
2) ізоляції тварин, що страждають на хвороби тварин чи недуги, або тварин, щодо яких є підозра захворювання;
3) проведення дезінфекції транспортних засобів, що використовуються для перевезення товарів.
3. Усі товари, зазначені в частині першій цієї статті, що надходять на прикордонний пост, який не є призначеним прикордонним інспекційним постом, мають бути направлені до найближчого призначеного прикордонного інспекційного поста.
Стаття 82. Товари та інші продукти, ввезення яких на територію України заборонено
1. Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які проживають/перебувають на території України, неїстівних продуктів тваринного походження для власного використання забороняється.
2. Забороняється ввезення на територію України живих патогенних мікроорганізмів (у тому числі бактерій, вірусів, грибків, рикетсій, мікоплазми, інших патогенних мікробів) та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, за винятком ввезення на територію України з метою проведення наукових досліджень чи для інших дозволених цілей.
3. Ввезення на територію України мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, дозволяється на підставі дозволу на ввезення на територію України, який видається Департаментом згідно із статтею 83 цього Закону.
4. Забороняється ввезення на територію України ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих згідно з цим Законом, за винятком випадків, передбачених у статті 72 та частині дванадцятій статті 76 цього Закону.
5. Дія цієї статті не поширюється на ввезення (вивезення) мікроорганізмів, що є підконтрольним відповідним службам Міністерства охорони здоров'я України.
Стаття 83. Дозволи на ввезення на територію України товарів
1. Одержання дозволів необхідне з метою недопущення ввезення на територію України товарів, що містять збудників хвороб тварин.
2. Дозволи на ввезення на територію України товарів видаються за умови:
1) отримання результатів визначення ефективності іноземної ветеринарної служби країни походження продуктивних тварин та репродуктивного матеріалу;
2) ввезення живих мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин;
3) початку ввезення інших товарів.
3. Разовий дозвіл на ввезення на територію України ветеринарних препаратів може видаватися у випадках, передбачених статтею 72 цього Закону.
4. Дозволи видаються Департаментом безоплатно протягом 30 днів з дати надходження документів на розгляд.
5. Підставою для відмови у видачі та анулювання дозволу є:
1) ймовірність занесення на територію України збудників хвороб тварин;
2) ввезення на територію України товарів, заборонених на підставі ветеринарно-санітарного статусу в країні походження чи реекспорту;
3) ризик, пов'язаний із ввезенням на територію України або транзитом товарів, є неприйнятним стосовно належного рівня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей.
6. Порядок видачі дозволів на ввезення на територію України товарів установлюється Кабінетом Міністрів України за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
7. У процесі здійснення аналізу ризику, пов'язаного із ввезенням на територію України товарів, визначаються такі фактори:
(абзац перший частини сьомої статті 83 у редакції
 Закону України від 18.09.2008 р. N 538-VI)
1) використання товарів за призначенням;
2) географічні та інші характеристики України, країни походження та країн транзиту, які впливають на спроможність збудників хвороби, що підлягає повідомленню, заноситися, укорінюватися та поширюватися;
3) дія державних програм контролю хвороб тварин в Україні, країні походження та країнах транзиту;
4) наявність у країні походження зон, вільних від хвороб, що підлягають повідомленню, або зон із незначною присутністю хвороб, що підлягають повідомленню, у разі якщо ризик передачі такої хвороби відсутній або є мінімальним;
5) ефективність ветеринарної адміністрації країни походження, яка визначається відповідно до статті 29 цього Закону;
6) ефективність заходів, які можуть застосовуватися в країні походження на вимогу Департаменту для зменшення ризику, пов'язаного з ввезенням на територію України, включаючи профілактичний карантин тварин перед завантаженням, зазначення потужності (об'єкта) походження, відбір зразків та лабораторні дослідження для підтвердження відсутності хвороб, що підлягають повідомленню, в країні походження. У разі необхідності ветеринарна адміністрація країни-експортера надає належний доступ на потужності (об'єкти) для проведення інспекції, тестів та інших відповідних процедур щодо ветеринарно-санітарних заходів, пов'язаних із вивезенням живих тварин та продукції тваринного походження;
7) наявність у країні походження державних систем ідентифікації і реєстрації тварин;
8) у разі ввезення на територію України тварин береться до уваги очікувана ефективність профілактичного карантину тварин для здійснення моніторингу здоров'я тварин.
8. Дозвіл на ввезення на територію України повинен визначати ветеринарно-санітарні заходи, що мають бути здійснені експортером до завантаження, імпортером - після ввезення на територію України, а також будь-які декларації на доповнення до тих, які стосуються відсутності клінічних ознак певних хвороб тварин, що підлягають повідомленню, які повинні засвідчуватися міжнародним ветеринарним сертифікатом. У разі ввезення на територію України живих мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, дозвіл на ввезення на територію України повинен включати специфікацію ветеринарно-санітарних заходів, які застосовуються імпортером для запобігання неконтрольованому поширенню патогенного агента.
9. Дозвіл на ввезення на територію України не вимагається для імпорту неїстівних продуктів тваринного походження, якщо їх було піддано технічним процедурам, які виключають можливість передачі хвороб, що підлягають повідомленню.
10. Рішення про відмову в наданні дозволу на ввезення на територію України має бути вмотивоване і надається заявнику без затримки. Таке рішення може бути оскаржено в установленому законом порядку.
11. Департамент зобов'язаний повідомити шляхом розміщення на своєму веб-сайті перелік товарів відповідно до країн їх походження, з яких товари не можуть бути імпортовані згідно з ветеринарно-санітарним станом країни, а також інформувати заінтересовані державні органи про заборону ввезення на територію України товарів відповідно до ветеринарно-санітарного стану країни.
Стаття 84. Повідомлення державних інспекторів ветеринарної медицини про ввезення на територію України живих тварин
1. Імпортер або особа, яка відповідає за відправлення вантажу з тваринами, що потребують профілактичного карантину тварин після ввезення, зобов'язані інформувати відповідну регіональну службу ветеринарної медицини не пізніше ніж за три робочих дні до прибуття такого вантажу з тваринами.
2. Порядок та форма повідомлення регіональної служби визначаються Департаментом.
Стаття 85. Вимоги до вантажів товарів, що ввозяться на територію України або переміщуються транзитом
1. Вантажі з товарами, що ввозяться на територію України, повинні:
1) бути вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, згідно з вимогами МЕБ;
2) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним інспектором ветеринарної медицини країни походження, як це передбачається відповідними ветеринарно-санітарними заходами;
3) супроводжуватися дозволом на ввезення на територію України, якщо це вимагається ветеринарно-санітарними заходами;
4) у разі ввезення на територію України живих тварин - походити з країн або зон, які є вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, - із зон з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територію, щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження чи транзиту;
5) мати прийнятну ідентифікацію.
(пункт 5 частини першої статті 85 у редакції
 Закону України від 18.09.2008 р. N 538-VI)
2. Транзит вантажів з живими тваринами здійснюється за умови дотримання вимог, передбачених у пункті 1 частини першої цієї статті.
3. Транзит через територію України вантажів з неїстівними продуктами тваринного походження та репродуктивним матеріалом здійснюється згідно із встановленим загальним порядком транзиту інших товарів.
4. Перелік товарів із зазначенням кодів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких повинні застосовуватися ветеринарно-санітарні заходи при ввезенні на митну територію України та вивезенні з цієї території, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 86. Ввезення на територію України екзотичних тварин
Для ввезення на територію України екзотичних тварин (які за звичайних умов не зустрічаються в Україні) імпортер зобов'язаний, якщо цього вимагають відповідні міжнародні договори, надати документи від компетентного органу країни походження з питань захисту природних ресурсів, що підтверджують, що цей орган дозволяє вивезення з її території таких тварин.
Стаття 87. Стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль
1. Усі об'єкти ветеринарно-санітарного контролю і нагляду, що ввозяться на територію України чи переміщуються територією України, підлягають стандартному прикордонному ветеринарно-санітарному контролю у формі інспектування, яке проводиться шляхом:
1) перевірки дійсності дозволу на ввезення на територію України, який супроводжує вантаж;
2) якщо згідно з ветеринарно-санітарними заходами вимагається міжнародний ветеринарний сертифікат, - перевірки того, що такий сертифікат, яким супроводжується вантаж, є повним та автентичним, а також того, що товари, зазначені в міжнародному ветеринарному сертифікаті, відповідають тим, що містяться у вантажі;
3) виявлення у тварин ознак хвороб, що підлягають повідомленню.
2. Ввезення вантажу в Україну або його транзит територією України здійснюється за таких умов:
1) вантаж супроводжується дійсним дозволом на ввезення на територію України, якщо такий дозвіл вимагається згідно з ветеринарно-санітарними заходами;
2) міжнародний ветеринарний сертифікат є повним, автентичним та відповідає товарам, які містяться у вантажі, якщо міжнародний ветеринарний сертифікат вимагається згідно з ветеринарно-санітарними заходами;
3) у товарах не виявлено симптомів або інших ознак хвороб, що підлягають повідомленню;
4) виконується принаймні одна з таких умов:
а) у разі транзиту вантажу, за умови якщо опломбування, здійснене митним органом країни відправлення, не пошкоджено;
б) товар підпадає під дію двосторонніх договорів про визнання еквівалентності спеціальних або загальних ветеринарно-санітарних заходів між країною походження та Україною;
в) попередні вантажі з аналогічними товарами з країни походження та/або конкретної потужності (об'єкта) країни походження супроводжувалися дійсними міжнародними ветеринарними сертифікатами;
г) вантаж становить низький рівень ризику для тварин даної місцевості відповідно до вимог, що застосовуються до товарів на стадії ввезення та після нього.
3. У разі якщо стандартний ветеринарно-санітарний прикордонний контроль дає підстави дійти висновку, що міжнародний ветеринарний сертифікат є неповним, не відповідає товарам, які містяться у вантажі, або є сумніви щодо дійсності міжнародного ветеринарного сертифіката, державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини застосовує положення статті 90 цього Закону.
4. Розширений ветеринарно-санітарний контроль вантажу проводиться у разі, якщо вантаж визначено для проведення останнього в межах програми вибіркового ветеринарно-санітарного контролю або якщо на підставі професійного висновку державного прикордонного інспектора ветеринарної медицини ризик для здоров'я тварин чи людей, який становить вантаж, є високим. При оцінці ризику для здоров'я тварин та людей, який становить товар у вантажі, слід брати до уваги:
1) результати стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю товарів;
2) наявність двосторонніх договорів щодо визнання еквівалентності спеціальних або загальних ветеринарно-санітарних заходів між Україною та країною походження;
3) здійснення відповідних ветеринарно-санітарних заходів стосовно товарів, як це зазначається у дозволі на ввезення на територію України, перед та/або після ввезення, якщо це необхідно;
4) статистичні дані щодо визнання недійсними міжнародних ветеринарних сертифікатів, які засвідчували відсутність хвороб тварин у вантажах з аналогічними товарами з відповідної країни походження та/або конкретної потужності (об'єкта), з якої походить товар.
5. Вантажі, що ввозяться на територію України, вважаються такими, що не потребують розширеного ветеринарно-санітарного контролю, якщо певна кількість попередніх вантажів з аналогічними товарами з відповідної країни походження та/або конкретної потужності (об'єкта) походження супроводжувалася дійсними міжнародними ветеринарними сертифікатами і результати стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю не дають підстав вимагати проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю.
6. Розширений ветеринарно-санітарний контроль повинен проводитися відповідно до положень статті 89 цього Закону.
7. Департамент встановлює кількість попередніх вантажів з аналогічними тваринами або аналогічними іншими товарами з певної країни походження та/або потужності (об'єкта) походження, які супроводжувалися дійсними міжнародними ветеринарними сертифікатами, що виключає необхідність проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю.
Стаття 88. Вибірковий ветеринарно-санітарний контроль
1. Відібрані за державною програмою вибіркового ветеринарно-санітарного контролю вантажі з товарами, що ввозяться на територію України, повинні піддаватися обов'язковому розширеному ветеринарно-санітарному контролю згідно з положеннями статті 89 цього Закону.
2. Обов'язковий розширений ветеринарно-санітарний контроль застосовується за державною програмою вибіркового ветеринарно-санітарного контролю протягом календарного року до спеціально визначеного відсотка вантажів з товарами, класифікованими за трьома категоріями: живі тварини; неїстівні продукти тваринного походження; інші товари.
3. Відсоток вантажів, зазначений у частині другій цієї статті, має визначатися на основі даних щодо виявлення хвороб, що підлягають повідомленню, або інших хвороб тварин у вантажах кожної категорії товарів та інших чинників, що впливають на ризики для життя та здоров'я тварин, які пов'язані з імпортними вантажами з товарами.
4. Спеціально визначені відсотки вантажів товарів, до яких застосовується розширений ветеринарно-санітарний контроль, встановлюються Департаментом до початку кожного календарного року.
Стаття 89. Розширений ветеринарно-санітарний контроль
1. Якщо державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини має підозру, що ввезення на територію України або транзитний вантаж з товарами не відповідає необхідним умовам для ввезення на територію України або транзиту, вживаються такі заходи:
1) державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини негайно повідомляє про це Головному державному інспектору ветеринарної медицини України, який у свою чергу негайно повідомляє ветеринарну адміністрацію країни походження і останньої країни транзиту, а також імпортеру або власнику вантажу;
2) вантаж підлягає ізоляції в карантинній станції на призначеному прикордонному інспекційному посту, а державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини в разі необхідності повинен відібрати зразки товарів за процедурою, зазначеною у відповідному зводі правил, та направити зразки до уповноваженої лабораторії, обладнаної для проведення необхідних досліджень, з метою підтвердження або усунення підозри;
3) у разі усунення підозри державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини видає ветеринарне свідоцтво для забезпечення переміщення вантажу територією України, після чого вантаж підлягає проходженню подальших митних процедур, передбачених законодавством;
4) у разі підтвердження наявності у тварин особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, тварини забиваються, а їх туші та супутні об'єкти утилізуються або знищуються у спосіб, що гарантує неможливість перенесення хвороби, за рахунок власника або перевізника. Якщо вантаж складається з інших, ніж живі тварини, товарів, ці товари утилізуються або знищуються у спосіб, що гарантує неможливість перенесення хвороби, за рахунок власника або імпортера;
5) у разі підтвердження наявності ендемічної хвороби, що підлягає повідомленню, стосовно якої застосовується державна програма контролю, або підтвердження зараження тварин хворобою, яка може спричинити підвищення рівня захворюваності на ендемічні хвороби тварин в Україні, вантаж підлягає:
а) поверненню до країни походження за рахунок власника або перевізника, якщо таке повернення не становитиме загрози для здоров'я тварин;
б) технічній переробці з метою ліквідації патогенного агента хвороби тварин за згодою власника та з дотриманням необхідних ветеринарно-санітарних заходів;
в) знищенню відповідно до положень пункту 4 частини першої цієї статті.
2. Про підтвердження або усунення підозри про хворобу тварин та здійснення подальших заходів Головний державний інспектор ветеринарної медицини України негайно повідомляє ветеринарну адміністрацію країни походження та імпортера та/або власника вантажу.
Стаття 90. Процедури, що застосовуються, якщо міжнародний ветеринарний сертифікат не є прийнятним
1. Якщо державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини дійде висновку, що міжнародний ветеринарний сертифікат, яким супроводжується вантаж з товарами, є неповним чи підробленим або іншим чином сфальсифікованим, чи дійде висновку, що товари у вантажі не відповідають зазначеним у міжнародному ветеринарному сертифікаті, що супроводжує вантаж, вантаж має бути затриманий на призначеному прикордонному інспекційному посту, про що повідомляється Головному державному інспектору ветеринарної медицини України або його призначеному представнику.
2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України або його призначений представник має негайно зв'язатися з ветеринарною адміністрацією країни походження для консультацій та спільного визначення заходів, яких необхідно вжити до цього вантажу.
3. У разі підтвердження факту, що міжнародний ветеринарний сертифікат не є прийнятним, вантаж має бути повернутий у країну відправлення або знищений за рахунок власника товару чи перевізника.
Стаття 91. Обмеження ввезення на територію України та транзиту внаслідок спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, у країні походження або транзиту
1. Ввезення імпортного або транзитного вантажу з тваринами не дозволяється незалежно від наявності дозволу на ввезення на територію України або транзит, якщо:
1) присутність особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, до якої ці тварини є сприйнятливими, підтверджено в країні походження або в зоні, з якої походять тварини;
2) присутність особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, до якої ці тварини є сприйнятливими, підтверджено в одній або більше країнах транзиту на території або на територіях, через які переміщувався вантаж з тваринами.
2. За вищезазначених обставин Департамент повинен зупинити цей вантаж на кордоні та після консультацій з ветеринарною адміністрацією країни походження негайно повернути вантаж до країни походження, а в разі високого ризику - знищити тварин у такий спосіб, щоб мінімізувати ризик проникнення або поширення особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, за рахунок власника вантажу.
Стаття 92. Вимоги щодо карантину тварин, які ввозяться на територію України
1. Тварини, які ввозяться на територію України, крім призначених для забою, підлягають профілактичному карантину з метою перевірки стану їх здоров'я.
2. Тривалість профілактичного карантину тварин та методи діагностичного контролю перевірки стану їх здоров'я визначаються у відповідних зводах правил, які затверджуються Департаментом згідно з вимогами МЕБ. Місце проведення профілактичного карантину тварин, особи, які здійснюють відповідні процедури, визначаються та контролюються державною службою ветеринарної медицини.
Стаття 93. Процедури, що застосовуються на територіях та в приміщеннях складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, у спеціальних митних зонах, магазинах безмитної торгівлі та інших місцях, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи
Усі товари, що надходять до територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, також підлягають обов'язковому державному ветеринарно-санітарному контролю.
Стаття 94. Документи, якими супроводжуються вантажі товарів, що вивозяться з території України
Вантажі з товарами, що вивозяться з території України, повинні:
1) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписани
загрузка...
 
 
Поиск :

Введите слово или фразу для поиска: (например, «профендер»)

03.08.2020

Мальчик нашел гигантского живого моллюска и прославился Подробнее »

31.07.2020

Студент поймал 180-килограммовую тупорылую акулу Подробнее »

30.07.2020

Хитрый дикий пес притворился мертвым и спасся от львов Подробнее »